Нова редакція ст. 360 ККУ з Коментарями.

1. Умисне пошкодження або руйнування телекомунікаційної мережі чи технічних засобів телекомунікації, чи споруд електрозв’язку, що входять до складу телекомунікаційної мережі, якщо такі дії спричинили припинення надання телекомунікаційних послуг, –

караються штрафом від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до ста двадцяти годин, або обмеженням волі на строк від одного до трьох років.

2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або загальнонебезпечним способом, –

караються штрафом від трьох тисяч до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони заподіяли майнову шкоду у великому розмірі або спричинили тяжкі наслідки, –

караються штрафом від п’ятнадцяти тисяч до двадцяти п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від шести до восьми років.

Примітка.

1. У цій статті майнова шкода визнається заподіяною у великому розмірі, якщо її розмір у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

2. Тяжкими наслідками у цій статті вважаються дії, що спричинили припинення надання телекомунікаційних послуг на критично важливі об’єкти інфраструктури.

Коментар до ст. 360 КК України

1. Предметами пошкодження можуть бути установи, споруди і апарати ліній зв’язку — кабельні, радіорелейні, повітряні лінії зв’язку, лінії проводового мовлення або споруди чи обладнання, які входять до складу ліній зв’язку.

2. Склад злочину утворюють такі пошкодження, які викликали тимчасове припинення зв’язку. Більш значні пошкодження ліній зв’язку утворюють сукупність злочинів, передбачених ст. 194 чи 277 і ст. 360 КК.

3. Пошкодження ліній зв’язку може бути як умисним, так і необережним.

4. Відповідальність за пошкодження ліній зв’язку настає з шістнадцяти років.

Інший коментар до статті 360 Кримінального кодексу України

1. Безпосереднім об’єктом злочину є встановлений порядок, що забезпечує безперебійний обмін інформацією через канали електричного зв’язку.

2. Предмет злочину:

– лінії електричного зв’язку (кабельні, радіорелейні, повітряні, проводового мовлення);

– споруди зв’язку;

– різноманітне обладнання, котре входить або має відношення до ліній зв’язку.

Електрозв’язок (телекомунікації) – це передавання, випромінювання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по радіо, з допомогою проводових, оптичних або інших електромагнітних систем.

Споруди електрозв’язку – будівлі, вежі, антени, що використовуються для організації електрозв’язку.

Обладнання ліній зв’язку (телекомунікаційних мереж) – це технічні засоби телекомунікацій та споруди, призначені для маршрутизації, комутації, передавання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по радіо, проводових, оптичних чи інших електромагнітних системах між кінцевим обладнанням (див. Закон України “Про телекомунікації” із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 24 червня 2004 р.).

3. Об’єктивна сторона злочину характеризується:

а) вчиненням дій, зазначених у диспозиції ст.360 і спрямованих на пошкодження предметів;

б) наслідками у вигляді тимчасового припинення зв’язку;

в) причинним зв’язком між діями і наслідками.

Склад злочину є матеріальним, тому якщо пошкодження ліній зв’язку не призвело до тимчасового припинення зв’язку, склад злочину, передбаченого коментованою статтею, відсутній. У такому разі відповідальність може наставати за ст.147 КУпАП або, в залежності від розміру шкоди, за навмисне знищення або пошкодження майна (ст.194 КК).

Пошкодження ліній зв’язку або споруд чи обладнання, які входять до їх складу, визначається як приведення цих об’єктів до такого стану, коли вони певний час не можуть використовуватись повністю або частково за цільовим призначенням, тобто відбувається тимчасове припинення зв’язку.

Важливо у цьому плані мати на увазі, що пошкодження майже завжди виникають через грубі порушення Правил охорони ліній зв’язку, затверджених постановою КМУ від 29 січня 1996 р. № 135. Наприклад, через проведення в охоронних зонах будівельних, монтажних, вибухових і земляних робіт; геологознімальних, геодезичних та інших робіт, пов’язаних з бурінням свердловин, розробкою шурфів і взяттям проб ґрунту; облаштування проїзду та стоянки автотранспорту, тракторів та інших механізмів; провезення великогабаритних вантажів під проводами ліній зв’язку та проводового мовлення; розміщення причалів для стоянки суден, барж, плавучих кранів та ін.

Тимчасове припинення зв’язку означає його переривання, неможливість протягом певного часу використовувати за цільовим призначенням лінії та засоби зв’язку. Тривалість припинення зв’язку на кваліфікацію злочину не впливає, хоча з урахуванням конкретних обставин може оцінюватись при визначенні покарання.

Якщо тимчасове припинення зв’язку трапилося внаслідок викрадення кабельних ліній та їх обладнання, такі дії кваліфікуються за ст.188.

4. Злочин вважається закінченим з моменту припинення зв’язку.

5. Суб’єктивна сторона злочину характеризується наявністю умислу. У залежності від мотивів і мети умисне пошкодження ліній зв’язку може кваліфікуватись як злочини, передбачені ст.113, 277, 294, 296 тощо.

6. Суб’єкт злочину – осудна особа, якій виповнилось 16 років.