Нова редакція ст. 371 ККУ з Коментарями.
1. Завідомо незаконне затримання або незаконний привід –
караються позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п’яти років або обмеженням волі на строк до трьох років.
2. Завідомо незаконні домашній арешт або тримання під вартою –
карається обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.
3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки або були вчинені з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах, –
караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Коментар до ст. 371 КК України
1. Згідно зі ст. 29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановленому законом.
2. Незаконний арешт, незаконне затримання або незаконний привід порушують ці важливі конституційні права особи.
3. Підстави і порядок арешту, затримання й приводу встановлені Кримінально-процесуальним кодексом України (статті 155. 156, 106. 70. 135 і 136). Арешт, затримання І привод, проведені з порушенням процесуальних вимог, визнаються незаконними.
4. Відповідальними за незаконний арешт, затримання і привод є спеціальні суб’єкти,— працівники органів дізнання, слідчі та прокурори, тобто особи, яким процесуальним законом за наявністю передбачених законом підстав надано право вживати такі процесуальні заходи. Інші посадові особи за подібні дії підлягають відповідальності за перевищення влади (ст. 365 КК України) приватні особи—за незаконне позбавлення волі (ст. 146 КК України).